Політики невідступно готують Україну до кризи. Причому не морально, а впевнено ведучи її в економічну прірву.
Рівень зарплати та наявність роботи очолюють проблеми українців. Влада ніби
й намагається вилікувати ці хронічні недуги, однак здається, ніби ні
інструментів, ні ліків, ні навіть рецептів не має. Черговий закон «Про
зайнятість» – піар-компанія уряду щодо своєї обізнаності стосовно ситуації на
ринку праці та шляхів «подолання бідності та безробіття» (фраза, яка стала ледь
не гаслом нинішньої влади).
Здавалося б, непоганий результат, коли за 2,5 року стан безробіття жодного разу
не стрибнув вище позначки 8%. Однак і не зменшився жодного разу. Натомість,
прості цифри свідчать про те, що майже половина малого та середнього бізнесу
пішла в тінь. Якщо наприкінці 2009-го платників єдиного податку, зокрема, і до
пенсійного фонду, було 2 мільйони бізнесменів, то нині ледь нараховують
мільйон. Причому, недорахований мільйон зовсім не поповнив лав безробітних.
Ні ходіння віце-прем’єр-міністра у люди, ні відвідування ток-шок, ні
телевізійна реклама реального результату Закону «Про зайнятість» не дадуть. Адже
більшість його норм – мертві. Про це 16 липня заговорили навіть комуністи, які самі
за нього й проголосували.
Володимир
Даниленко, народний депутат України, фракція Комуністичної Партії України:
«Великої надії, що з прийняттям чи введенням цього
закону з січня 2013 року я не маю. Але все-таки ми підтримали даний законопроект,
тому що, в принципі, держава, як будто, буде сприяти соціальному захисту населення».
Тобто комуністи підтримали закон, бо не підтримати його просто не могли.
Хоча той самий Даниленко не вірить у те, що документ діятиме. Деякі норми були
прописані і в попередньому варіанті, однак залишилися лише на папері. Водночас
законопроект відкриває чимало шляхів для корупції і централізації влади. А
деякі пункти втілити майже нереально.
Павло Розенко,
експерт центру Разумкова:
«Щодо відшкодування працедавцям та пільги щодо
зменшення їхнього соціального внеску на
50%. Так щоб отримати цю пільгу, йому (працедавцю) треба виконати 40
передумов, до того ж, невідомо хто даватиме цю пільгу, в якому році, а головне
– після використання пільги до нього прийде 10 контролюючих органів і будуть
його перевіряти, чи виконав він попередньо ці 40 умов, чи ні».
Цікавий момент і щодо вручення ваучерів на навчання на 12 000 гривень
людям після 45 років.
Сергій Тігіпко, Віце-прем’єр-міністр, міністр соціальної політики України:
«Ваучер – это практически право человека, если ему более 45 лет и у
него есть 15 лет страхового стажа, право получить дополнительное образование за
счет практически службы занятости на тех специальностях, которые на рынке есть
в необходимости в государстве».
Виникають одразу питання щодо того, хто з
українців понад 45-річного віку може мати страховий стаж 15 років і на які
професії держава робитиме акцент. Судячи з популярних соціальних реклам, це
сантехніки, столяри та інші робочі фахи. Спеціальності ж, на які існує нині
держзамовлення, можуть бути і не по зубах у такому віці. Приміром, питання, чи
можна навчитися ІТ-спеціалізації у 50, залишається радше за фахівцями медичних
закладів. На такому фоні відсутність
роз’яснення схеми отримання освіти (на яких умовах, які виші, хто цим займатиметься)
виникає враження чергової корупційної схеми.
До речі, фактичне підпорядкування усіх центрів зайнятості лише одному
органу – Міністерству соціальної політики – надає право Мінсоцполітики
одноосібно контролювати гроші загальнообов’язкового соціального страхування. А
це не багато не мало, а 8 мільярдів гривень щороку. І лише Мінсоцполітики зможе
контролювати, у кого закуповувати обладнання, проводити тендер чи ні, куди
спрямувати гроші. Можливо, варіант контролю державних грошей розумним фахівцем –
шлях до викорінення корупції. Однак складається на те, що наша влада, вирішила
подолати корупцію, очоливши її, вважає Павло Розенко.
Чи можна привабити молодь до сільського господарства, пообіцявши на старті
допомогу в 5 чи 10 мінімальних зарплат? Залишаю це питання на розсуд кожного
читача.
Найбільше
зауважень до нового документа у Юрія Гаврилечка. Експерт Фонду суспільної
безпеки наголошує на тому, що у документі поставили знак дорівнює між поняттями
економічної активності та робочої сили. Відтак у проекті ремонту меблів ці визначення
обмежуються однаковим віком – від 15 до 70 років. Фактично це може значити, що
пенсійний вік матимуть право підняти до 70, а працеспроможний зменшити до 15.
Це окрім того факту, що він і так вже офіційно зменшиться з 18 до 16.
Юрій Гаврилечко,
експерт Фонду суспільної безпеки:
«А это автоматически значит, что все, кто получал каке-нибудь выплаты до 18
лет, перестану тих получать».
4% квота для працевлаштування інвалідів зменшиться вдвічі. Як мінімум,
вдвічі менше наповнюватиметься фонд захисту інвалідів.
На фоні таких зауважень, коли свою неофіційну неприхильність до Закону «Про
зайнятість» висловлюють навіть комуністи, як мінімум, не віриться у
дієздатність позитивних сторін закону: працевлаштування молоді без досвіду
роботи, допомоги сім’ям, де є батьки-одинаки або виховуються діти-інваліди.
Українці вже пожинають плоди біло-блакитного правління: Пенсійної реформи,
Податкового Кодексу, соціальних реформ. Подальші зміни скупчують гроші в руках
лише однієї нечисленної команди і, як завжди, не гарантують ні нових робочих
місць, ні високої зарплати. Черговий законопроект – як мильна бульбашка:
ненадовго тішить око, а толку мало.
