«Це сховище –
взагалі мільга. Туди скидатимуть радіоактивні будівельні матеріали, оці всі
хати закинуті розберуть, треба ж їх кудись. Таке середнє, невисокої
радіоактивності. Ну ще добре – оце все закопане, оці траншеї, бачите, що з них
дерева іноді стирчать. Це закопувалося тоді, в 86-му. Одразу після аварії. І
добре, я вам скажу, що закопувалося. Бо інакше нас із вами тут би не було.
Взагалі не відомо, що було б, бо ж навіть не знали, що з тими відходами робити.
А потім екологи розказали, що з підземними водами це все у Прип’ять впадає, а
вона – у Дніпро. От у чому питання».
Журналістка з видання про Чорнобиль буває у зоні навіть по кілька разів на
місяць. Вона тут – єдина, хто знає, якщо не все, то більше за будь-якого
чиновника. Єдина, хто й вивчав матеріали «Вектора».
Його будують ще з 80-х. У цілому із державного бюджету на все про все – 250 млн. грн. 150 гектарів – майже
порожні. Є підземні захоронення. На зустрічі з журналістами чиновники про них –
ні гу-гу. Є план на 50 сховищ. За десять останніх років грошей виділили аж на
один – та й то не всі. Нове сховище, на яке везуть пресу хвалитися, – за гроші
Британії та ЄС. Цьогоріч на цей об’єкт вони примудрилися виділити лише вдвічі
менше, ніж Україна за всі роки. На новий проект цього достатньо. Щоправда, чи
дійдуть гроші за призначенням, – питання, яке витає у повітрі. Про «Вектор»
роками тільки й розмов. Чиновники й самі ніби сумніваються, уточнюють: «Запрацює в середині 2013-го. Це так ми
плануємо».
Посол із Британії, яка в цілому вгатила в Чорнобиль понад 70 млн. фунтів
стерлінгів (понад 80 млн. євро) та ще 8 млн. фунтів (майже 10 млн. євро) лише
цьогоріч, чекає на Балогу 40 хв. Камери ставлять знімати приліт посадовця
вертольотом. Операторів і журналістів з ніг до голови засипає піском від
гвинта, преса тікає за машини. Робітники стоять подалі, прикрившись капюшонами.
Гвинтокрил зупиняється, журналістам радять: «Обтрусіться, пісок тут дуже
небезпечний». А знімати, як виявилося, треба в
іншому місці. З гелікоптера виходить голова Державного
агентства з управління зоною відчуження – Холоша. Балога не приїхав.
«Він (Балога)
просто нічого про це не знає», – коментує все та ж
журналістка.
Та й Холоша не кращий. Пояснити, що і як ховатимуть, береться за нього британець
– рятує від незручного становища. Каже, маленькі речі – від 1 до 15 см
довжиною: відходи з лабораторій, технічних закладів, від рентгендіагностики,
очистки води, онколікування. Про траншеї із радіоактивними захороненнями Холоша
не знає взагалі. Про ті самі, що у Прип’ять... А от середньої ядерної
забрудненості дрібниць по Україні – хоч греблю гати.
«Державне
підприємство Радон» такого має на 5 складах по Україні. У провінції люди
голодні. Їх попросиш купити ядерного сміття, вони за будь-які гроші – оптом.
Тому й добре, що все сюди звезуть», – коментарі в гурті
мас-медіа.
Дехто з телевізійних журналістів вбачає у звезенні ядерного сміття в одне
сховище потурання терористичним діям: в одному місці вкрасти легше. Навіщо
красти, питається... Вахтові працівники Чорнобильської зони отримують лише 900
грн. доплати за перебування тут. Пояснюючи про безпеку, наш чиновник губиться в
заангажованих штампах.
Одразу після виступу Холоша до британця: ну що, мовляв, вертоліт готовий.
Британець щиро дивується: як? а як же будівництво? Послу треба поглянути, куди
діваються мільйони. Спитають з нього ж.
Хтось бурчить: «Та
покрадуть, як завжди».
Журналістка з видання про Чорнобиль: «Та до МНС воно майже й не доходить. Гроші
спочатку йдуть в одну палату, на «К», забула, як зветься, а потім – у
Рахункову. Там і залишаються».
Хтось жартує: «На «К»?
Так це ж Корупційна палата...»
«Та це все – мільга. Коли ще буде. Мені цікавіше, як
наші машини у 86-му це все рятували: як розприскували розчини у повітря, щоб
радіація спадала, як АНи хмари радіаційні розбивали, а ТУшки вище йшли. Ті ж
люди все врятували...»
Немає коментарів:
Дописати коментар