«Це сховище –
взагалі мільга. Туди скидатимуть радіоактивні будівельні матеріали, оці всі
хати закинуті розберуть, треба ж їх кудись. Таке середнє, невисокої
радіоактивності. Ну ще добре – оце все закопане, оці траншеї, бачите, що з них
дерева іноді стирчать. Це закопувалося тоді, в 86-му. Одразу після аварії. І
добре, я вам скажу, що закопувалося. Бо інакше нас із вами тут би не було.
Взагалі не відомо, що було б, бо ж навіть не знали, що з тими відходами робити.
А потім екологи розказали, що з підземними водами це все у Прип’ять впадає, а
вона – у Дніпро. От у чому питання».
Журналістка з видання про Чорнобиль буває у зоні навіть по кілька разів на
місяць. Вона тут – єдина, хто знає, якщо не все, то більше за будь-якого
чиновника. Єдина, хто й вивчав матеріали «Вектора».
